Будинок Бартєнєва

У XIX столітті, на хвилі поширення ідей слов’янофільства, у Російській імперії стало модним наслідування традиційній архітектурі — рубленим хатам та середньовічним дерев’яним хоромам. Крайнім проявом псевдоруського стилю можна вважати будинок купця Бартєнєва. На перший погляд це класична російська изба, зібрана з колод, з’єднаних по кутах «в обло», але при детальному розгляді видно, що будівлю зведено з каменю-черепашника. Наличники, карнизи, пілони воріт та інші деталі — усі ці традиційні для північної дерев’яної архітектури елементи були майстерно зімітовані миколаївськими каменярами.

Адреса: Шевченка, 58
Тип будівлі: особняк
Стиль: псевдоруський
Архітектор: невідомий
Рік будівництва: 1840-ті роки
Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення
Інші назви: «Кам’яний зруб», рос. «Каменная изба»
Сучасне використання: Палац урочистих подій

Розташування:

Фасад

Історичні знімки


Одноповерховий особняк з мезоніном та підвалом був побудований міськими майстрами з місцевого ракушняка у 1840-і роки за кошти Івана Бартєнєва — миколаївського купця та відомого у місті громадського діяча.

Виконання традиційного російського зрубу у камені було настільки непересічним, кітчевим явищем, що відомий в імперії професор архітектури Максиміліан Арнольд, на власні очі побачивши будинок у 1876 році, присвятив йому детальний емоційний опис у журналі Петербурзької спілки архітекторів:

«Представьте себе загородную дачу, (…) разумеется, бревенчатую, с неизбежными полотенцами, оконными наличниками, с выгрызенными фронтонами, с гребешками, подзорами, балконом с точеными балясинами вместо колонн, и со всеми плотницко-элегантными затеями. Вы ожидаете, конечно, что все это вырезано и выпилено плотником-ярославцем или владимирцем из порасколовшихся досок и вымазано, по обычаю, рыжею охрою, да еще, пожалуй, с ядовитою зеленою крышею… однако, нет — ошиблись, вся масса постройки сероватого цвета, и имеет какую-то пористую поверхность, как будто проточенную червями; крыша на ней ярко-красная, черепичная и, надо отдать справедливость, действительно превосходная. Вас поражает сначала некоторый разлад крыши с строением: в самом деле, русские избы кроются тесом, берестою, соломою, но не употребляются черепицы, составляющие принадлежность немецких колоний или татарских сакель. Ради достоинств крыши, впрочем, готовы простить эту невыдержанность квази-русского характера избы, и уже начинаете разглядывать резные полотенца, фронтончики, коньки и проч., которые поражают вас какой-то мягкостью, отсутствием острых кромок и червоточиною в дереве; еще несколько шагов ближе — и вы останавливаетесь в совершенном недоумении: бревна, доски, коньки, полотенца — все это из камня, над всем этим работали не плотники с топором и долотом, а каменщики с киркой и известкой! Не правда ли приятно видеть в срубе семивершковое бревно, у которого на самой выпуклости идет горизонтальный шов с выкрошившеюся известкою, а через каждые 16-18 вершков идут в перевязку вертикальные швы? Трудно передать словами, до какой степени курьезное впечатление производит этот фасад! (…) Очень сожалею, что не могу назвать имени этого архитектурного подражателя Оффенбаху, т. е. автора и исполнителя каменного сруба. При всем желании, мне не удалось узнать имени этого единственного в своем роде художника.»

Загальний вигляд

izba16

Іван Пилипович Бартєнєв (1825—1897) був одним із засновників та перших членів Миколаївського товариства взаємного від вогню страхування. З 1841 по 1860 рік займав різні посади у канцелярії Миколаївського та Севастопольського губернатора. У 1859—1360 роках був членом комісії зі звільнення адміралтейських поселян з Чорноморського відомства та за підсумками цієї праці написав про адміралтейські поселення історичний нарис.

З 1861 року Бартєнєв брав активну участь у громадському житті міста: був почесним мировим суддею, гласним Міської думи, завідувачем у справах Херсонського земства у Миколаєві, доглядачем міського православного кладовища та старостою кладовищенської церкви, дійсним членом Миколаївського міського Статистичного комітету. Бувши агентом Російського товариства пароплавства і торгівлі, брав участь у перевезенні поранених на пароплавах під час російсько-турецької війни. Дослужився до чину надвірного радника. Мав державні нагороди: медалі в пам’ять про Кримську війну (1853—1856), в пам’ять реформи зі звільнення селян (1861); ордена Св. Станіслава III та II ступеня, Св. Анни III та II ступеня.

Наличники

У «кам’яному зрубі» Бартєнєв не тільки жив та опікувався громадськими справами, а й утримував (з 1863-го) власну бакалійну крамницю. У асортименті пропонувалися всілякі російські та закордонні солодощі, консерви, папіроси та тютюн, безалкогольні та алкогольні напої, зокрема вина фірми братів Єлісєєвих з Петербурга. Неділями та на великі свята магазин не працював, а наприкінці року постійні покупці могли розраховувати на п’ятивідсоткову знижку на придбаний товар, «за винятком цукру, стеаринових свічок та гральних карт».

Бартенева с 1863

У 1867-му році у будинку Бартєнєва відкрилася перша земська поштова контора, що мала у штаті 37 листонош та 18 розсильних з особливих доручень. Саме сюди, повернувшись додому з заслання у 1911 році, приходила за листами від чоловіка та товаришів-соціалістів дружина Льва Троцького Олександра Соколовська.

Деталі


У роки окупації Миколаєва німцями у Другу світову війну в будинку знаходився реєстраційний пункт бюро управління СС «Список германських громадян». Тут місцеві мешканці, які довели своє німецьке походження, могли отримати Фольксліст (Volksliste) – посвідчення про «чистоту крові», що одночасно слугувало паспортом.

Табличка закладу

izba22

У радянський період у будинку розташовувалися різноманітні установи, у пізні роки будівлю займав Міський архів РАЦСу. Сьогодні тут знаходиться Палац урочистих подій з консультаційно-методичним відділом.

Ґанок та двері


Стовби порталу


Статус пам’ятки архітектури місцевого значення «кам’яний зруб» отримав лише у 1997 році. У середині 2010-х дерев’яні різьблені ворота, що багато років прикрашали фасад, безслідно зникли.

сруб 2010 - ворота

Література та джерела:

Губская Т.Н. Бартенев Иван Филиппович / Фаберова дача
Историческая справка краеведческого музея / Форум “Скамейка”
Зодчий. Архитектурный и художественно-технический журнал. — СПб: С.-Петербургское О-во Архитекторов, 1876. — №5.
Календарь и справочная книга города Николаева на 1882 год – Николаев: Типография М.В. Рюмина, 1882.
Заковоротний Д.И. Дума о камне и людях. – Николаев: Изд-во И. Гудым, 2006.
Гаврилов С. Старая почта / Новости N
Гриневич Е.В. Троцкий и Соколовские / Мигдаль
Николаев И. К 70-летию Победы: Этнические немцы в период оккупации / Новости N
Крючков Ю.С. Архитектура Старого Николаева. – Николаев: Возможности Киммерии, 2008.

Автори:

Євгеній Васюков, фотографії та опис

Яна Ружинська, фотографії та історична довідка